В Іршаві зводять пам’ятник героям-чорнобильцям

Опубліковано .


Чимало людських життів забирали війни, але у 1986 році українців «убивало повітря» перенасичене радіоактивними елементами йоду, стронцію і цезію. В ніч із 25 на 26 квітня сталася найбільша в історії атомної енергетики аварія. Реактор четвертого енергоблоку вибухнув – 8 тон радіоактивного палива фонтаном викинуло у спокійне нічне небо. Зловісні хмари поширилися на північну частину України, Білорусі, Прибалтики, Польщі, Швеції, Фінляндії й інших країн. З того часу щороку вшановують пам'ять тих, хто загинув у Чорнобилі, і висловлюють подяку тим, хто лишився живим і повернувся додому, але привіз із собою цілий букет хвороб: від звичайного бронхіту і до онкології.
Цей рік винятком не став. Об 11 годині, в будинку дитячої творчості пройшло традиційне зібрання представників влади, соціальних служб та учасників ліквідації. Але на годину раніше всі ці люди прийшли у сквер, біля райсуду, і тут стали свідками освячення каменю, де буде споруджено пам’ятник героям-чорнобильцям. Освячення та панахида пройшли за участі настоятеля Свято-Іллівського православного храму отця Михайла Юрини та настоятеля греко-католицького Петропавлівського храму отця Василя Петечука.
Ідея будівництва такої пам’ятки виникла давно. Втім, лише тепер, через 26 років після трагедії, після того, як сотні людей померли через високу дозу опромінення, подякою за їх подвиг стане збудований обеліск. Автором його є Іван Грицакович, а міністр МНС Віктор Балога допомагає із пошуком коштів. Відкриття пам’ятника заплановано на жовтень цього року.
Зазвичай, на таких заходах у першу чергу слово надають керівникам району, міста, а також тим, хто має безпосереднє відношення до події. Сьогодні нічого не змінилося. Лиш слід відмітити, що всі були вкрай небагатослівні. Напевно тому, що не хочеться ворушити рани, які і досі болять. А болять вони і у наших медиків, які потрапивши в «зону», розуміли, як це позначиться на здоров’ї людей. Один із них Олександр Стільник, лікар, колишній керівник районної організації «Союз Чорнобиль Україна», лише два дні не дожив до 26-ї річниці. Також, поміж тих, хто брав участь у ліквідації аварії на ЧАЕС були військовозобов’язані. І можливо більшість із нас лише зараз розуміють, що якби не їхня самопожертва і мужність, то наслідки катастрофи могли б бути значно гірші. Не стояли осторонь і зв’язківці, бо їм доручили забезпечувати телефонний та радіозв’язок не лише з Києвом, а й із найвіддаленішими куточками колишнього Союзу.
Тож, ми всі доземно схиляємося в подяці перед ліквідаторами цієї страшної аварії. Перед живими. Перед пам’яттю померлих від радіаційного смерчу.

Додати коментар

До уваги коментаторів, на сайті забороняються:

  • Заклики до насильницької зміни або повалення конституційного ладу чи до захоплення державної влади;
  • заклики до зміни адміністративних меж чи державних кордонів України, порушення порядку, встановленого конституцією України, законодавством України;
  • Розпалювання расової, міжнаціональної та релігійної ворожнечі, поширення завідомо недостовірної, неповної або упередженої інформації;
  • Прямі або дотичні образи будь-кого, зокрема політиків, чиновників, журналістів, авторів статей та інших учасників ресурсу, в тому числі за національну, етнічну, расову, політичну або релігійну приналежність;
  • Розголошення особистої інформації будь-якої особи без її відома і попереднього дозволу;
  • Вживання нецензурної лексики;
  • Розміщення тексту рекламно-комерційного змісту;

У випадку недотримання вказаних формальних та неформальних правил адміністрація сайту залишає за собою право вилучити повідомлення, яке суперечить правилам.
     

Захисний код
Оновити