Людина живе доти, доки її пам’ятають

Опубліковано .






Почався новий рік. Усі покладають надії на те, що він буде кращим ніж попередній. Складаємо плани на майбутнє і ніби випадково здогадуємося, що минув ще один рік без тих, кого ми любили, хто був поруч у різних життєвих ситуаціях, кому ми давали обіцянки, а зараз на має часу віддати шану. Ті, хто відійшов у вічність, назавжди залишають слід у пам’яті, а головне – у серці. У знак цього іршавчани організовували вечір вшанування пам’яті наших талановитих земляків: журналістки Інни ШИРАН, оператора, режисера Івана КОСТИКА та відомого музиканта Володимира ГОЛІБИ. Інна Ширан (1966 – 2008) після закінчення Львівського лісотехнічного інституту працювала на Іршавській меблевій фабриці. З 1999 р. вона стала позаштатним кореспондентом ряду газет і «ТРК-Хуст». З кінця 2001 р. – керівник театру естрадних мініатюр районного центру культури, з 2003 р. радник голови райради. В її доробку відеофільми «Біль душі –Афганістан», «Іршавщина – дім в якому ми живемо», відеорепортаж про відкриття пам’ятного знаку жертвам страшної автокатастрофи біля села Залуж, гумористичні мініатюри з нагоди ювілеїв знаних людей. У телепрограмі «Вісті Іршавщини» виступала як режисер і ведуча, у пресі висвітлювала діяльність райради, написала чимало нарисів про трударів нашого краю. За двадцять два роки сімейного життя Інна з чоловіком Сергієм виховували трьох дітей Сергія, Христину та Андрія.

Іван Костик (1953 – 2007) був талановитим майстром фото- і відеозйомок. Будівельник за фахом, він з початку 90-х мусив шукати нового шляху у житті, тому став піонером приватного бізнесу в районі, першим відкрив в Іршаві відеосалон, відеопрокат, а згодом відеобар. Найбільше його творча особистість розкрилася після відкриття власної фотостудії. Там же було створено цілий ряд відеофільмів і репортажів, кліпи на пісні І.Поповича і С.Гіги. Майстер брав активну участь у підготовці програми «Вісті Іршавщини», відеофільмів про наш район, що транслювалася на «ТРК-Хуст», а монтувалася у його фотоательє, яке ввечері перетворювалося на телестудію. Іван Васильович був відомим меценатом, людиною, що ніколи не залишалася байдужою до чужого горя і біди, не шкодуючи ні власних сил, ні коштів.

Володимир Голіба (1966 – 2005) талановитий музикант, виконавець, педагог. Закінчив Ужгородське музучилище по класу віолончелі, після чого викладав в Іршавській музичній школі. Паралельно грав у цілому ряді місцевих колективів – «Верховина», «Виноградар», «Кукурудзовод», «Коло друзів», «Іршава», виступав у Словаччині, Угорщині, Польщі, Швеції, Італії, Франції. Разом з братом Олександром аранжував закарпатські та українські мелодії. Був звукооператором при створенні відеофільмів та репортажів про рідний край. Фактично він і заснував мистецтво звукотехніки у нашому районі. Чотири роки минуло з того часу, як із життя пішла Інна Ширан. П’ять років серед нас не має Івана Костика. Сім років тому помер Володимир Голіба.

Безперечно, всі троє залишили по собі неоціненний вклад у розвиток не лише міста, але і району. Та про це ми згадуємо вкрай рідко. Правду кажучи, напевно, лише на роковини смерті. У цій буденній метушні немає часу сходити на могилу і віддати шану. Згадавши, час-від-часу, що колись вони були поряд, такі привітні, дружні, завжди готові допомогти, в пам’яті визрівають жваві репортажі Інни Валентинівни, відеофільми та кліпи Івана Васильовича і, звісно ж, незабутні мелодії у виконанні Володимира Карловича. На очі навертаються сльози, в грудях щось стикає до болю, переповнюють якісь незрозумілі почуття, а в голові море питань, на які не має відповіді. І лише одне прохання: ще один-єдиний раз…побачити, поговорити, попросити вибачення. Та, на жаль, це нам не під силу. Бо ж дуже часто запізно усвідомлюємо цінність того, що втрачаємо.
Пропонуємо вашій увазі відеоматеріали із вечора-реквієм пам’яті Інни Ширан, Івана Костика та Володимира Голіби.